Послання викладача

        Дуже хочеться розпочати своє послання зі слів: «А от як ми були студентами….» Але добре знаю – не можна. Сьогоднішній студент – натура тонка, чутлива, себелюбна. Найменший натяк на свою недосконалість сприймає болюче, а то і з образою… Так, молодь нині має можливості (технічні, інтелектуальні) для навчання кращі, ніж були в молоді п’ятдесятих чи шістдесятих, ба – навіть і двохтисячних років. Але чи хоче скористатися тими можливостями? Запитання, думаю, риторичне.

     Сьогодні увесь світ потерпає від наслідків сумнозвісного вірусу. І в моїх студентів є власні перестороги. Вони живуть і вчаться так, ніби нічого особливого й не відбувається. І те, що ми сьогодні називаємо дистанційною освітою в умовах адаптивного карантину, стає все більше схожим на те, що така форма роботи претендує на важливе місце в освіті.

     В умовах змішаного навчання виникає необхідність дотримання елементарних вимог, які ставляться перед здобувачами освіти та педагогами. Занепокоєння викликає те, що хтось може порушувати академічну доброчесність. Списування чужих робіт для багатьох  стало вже нормою. І це сумно. Абсолютна відсутність турботи про комфорт та зручність інших людей, теж сумно. Чи задається студент  хоча б іноді питанням собі: «А чи добре видно викладачу те, що я написав? Чи фото моєї роботи якісне? Чи не вгору воно ногами? Хіба я дурніший від Макса (Васі, Роми, Колі), що завжди списую, що виконую завдання погано? Чи вчасно я зробив домашку? Як я житиму в цьому прекрасному і дивному світі про який знаю так мало? Як довго ще я буду засмучувати маму?».  Такі запитання та ще багато інших має ставити собі кожен учасник освітнього процесу.  І прийде розуміння простої істини - вчитися це чудово і зовсім не важливо скільки тобі років! 

    PS. Минуло два роки з того часу, як я писала це "гірке" послання своїм студентам. Два роки.... А як змінилося наше життя. Війна змінила його. Тепер мої студенти зі зброєю в руках захищають нашу рідну землю, нашу Україну від ворога. Відійшли десь далеко образи, докори, зник привид вірусу, що наганяв страх... І дистанційне навчання видається не самим невдалим експериментом у житті. Дивлячись, як відважно б'ються на фронтах наші герої, вірю, що переможемо, знаю, що наша молодь найкраща в світі!